Богдан Петричук із села Бабин Косівського району на Прикарпатті. Його будинок — не лише місце, де живе його родина. Тут його приватний музей та майстерня. У хаті можна побачити сорочки, постоли, волоки, штани, запаски чи кресані. А також скрині та раритетні світлини. До Богдана заходять туристи, аби приміряти старовинний одяг і зробити фото. Сам він зберігає старожитності та створює сорочки.

Жити (з) мистецтвом — це проект трьох команд, а саме Urban Space Radio, мистецька майстерня Коцюбинського 10 та Фундація українських гуцулів в Румунії ( FUNDATIA UCRAINENILOR HU?ULI DIN ROMANIA). Три команди об’єдналися для створення першої онлайн-галереї “Жити (з) мистецтвом” про культуру та мистецьку спадщину гуцулів від Заходу України до півночі Румунії, які повпливали на розвиток і формування сучасного мистецтва України та світу.

Проект “Жити (з) мистецтвом” підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.

Гуцульська музика - це не лише народні інструменти: трембіти, дримби чи цимбали. Рок гурт "Гуцули" — унікальний як для Гуцульщини, так і для всієї України. Перший виступ колективу відбувся у актовому залі Косівського технікуму в новорічну ніч 1969 року. І "Гуцули" досі грають свою особливу музику.

Жити (з) мистецтвом — це проект трьох команд, а саме Urban Space Radio, мистецька майстерня Коцюбинського 10 та Фундація українських гуцулів в Румунії ( FUNDATIA UCRAINENILOR HU?ULI DIN ROMANIA). Три команди об’єдналися для створення першої онлайн-галереї “Жити (з) мистецтвом” про культуру та мистецьку спадщину гуцулів від Заходу України до півночі Румунії, які повпливали на розвиток і формування сучасного мистецтва України та світу.

Проект “Жити (з) мистецтвом” підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.

Марія Петрів живе у селі Брустури і вже багато років робить сирні коники разом із дочкою та чоловіком. Скільки потрібно молока та чому гуцули готують саме коників? Хто їх купує та на які свята? Аби зрозуміти, як сирні коники сприймають поза Гуцульщиною, ми вирішили провести невеликий експеримент. і попросили кількох людей різних професій спробувати коника із заплющеними очима та вгадати що це.

Жити (з) мистецтвом — це проект трьох команд, а саме Urban Space Radio, мистецька майстерня Коцюбинського 10 та Фундація українських гуцулів в Румунії ( FUNDATIA UCRAINENILOR HU?ULI DIN ROMANIA). Три команди об’єдналися для створення першої онлайн-галереї “Жити (з) мистецтвом” про культуру та мистецьку спадщину гуцулів від Заходу України до півночі Румунії, які повпливали на розвиток і формування сучасного мистецтва України та світу.

Проект “Жити (з) мистецтвом” підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.

Михайло Тафійчук живе у селі Буковець, Верховинського району. Його жовто-блакитну дерев'яну хату знає багато людей: сюди приїжджають туристи, музиканти, шукачі народних музичних інструментів. Їх майстер за своє життя створив не одну сотню. Він вміє грати на кожному, хоча й руки часом вже не слухаються. Виготовляти інструменти навчився самостійно — просто роздивлявся і слухав, а потім створював сам. Біля будинку Михайло Тафійчук має невеличку майстерню з низькою стелею — аби було тепліше. Тут минають його дні за роботою.

Василь Карпюк — український поет з Гуцульщини, прозаїк та видавець. Він народився у гірському селі Брустури Верховинського району. Нині Василь Карпюк разом із родиною живе у Києві. Василь визнає, що гори впливають на його творчість найбільше, де б сам він не був.

Майстриня Наталія Кіщук займається художнім ткацтвом. Жінки у її родині понад сто років прядуть вовну і тчуть ліжники. Кіщуки живуть у Яворові — своєрідній столиці ліжникарства. Тут на парканах уздовж дороги можна побачити десятки кольорових килимів. Наталія не уявляє свого життя без ткацтва, хоча колись мало не пов'язала своє життя із математикою.

Роман Кумлик, гуцульський музикант-віртуоз, був власником приватного Музею гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів у Верховині. Після його смерті справу продовжує дочка Наталія Гузак, яка з особливою любов'ю розповідає про тата. В дитинстві Наталя не хотіла грати, натомість стала чудовою лікаркою. Тепер же також опанувала десятки інструментів

Люба-Параскевія Стринадюк — письменниця і перекладачка з німецької. Народилася у Верховинському районі, у гірському селі Замагора. Авторка справжньої гуцульської прози. Написала книги «У нас, гуцулів», «До данцу», «Вивчєрики», «Як я 'му жити на полонині» та «З-за гір'я. Щоденник любові». Нині живе у Львові, але часто приїжджає у село, де живуть батьки і все навколо — рідне.